Радянським громадянам, солдатам і офіцерам Радянської Армії, закатованим 1941-1943 рр. у Дарницькому концтаборі

03.11.1968 р. відкрито меморіальний комплекс «Радянським громадянам, солдатам і офіцерам Радянської Армії, закатованим 1941-1943 рр. у Дарницькому концтаборі» напроти вул. Бориспольської. Являє собою скульптурну композицію з граніту 4,9 м заввишки, розміщену на галявині, на тлі соснового лісу. На початку стежки, що веде до нього, - залізний стовп з розірваним колючим дротом, а поруч – велика плита-надгробок з написом: «Остання стежка закатованих. Знесилені, голодні, закривавлені, вонийшли цією стежкою на розстріл, несучи в серцях ненависть до ворогів і віру в нашу перемогу». Автори – скульптор В.І. Зноба, архітектори - О.І. Малиновський та Ю.Б. Москальцев.

9 травня 1970 в день 25-річчя Перемоги над нацистською Німеччиною на Привокзальній площі поблизу Дарницьккого вокзалу відкрито пам'ятник «Радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами». Являє встановлену на сірому гранітному п’єдесталі бронзову скульптурну групу, що зображує двох військовополонених у момент розстрілу. Загальна висота пам'ятника – 9,95 м, навколо нього – меморіальний сквер з надгробними плитами. Автори – скульптори В.П.Вінайкін, В.В. Гречаник, архітектор К.О. Сидоров.

15 лютого 2007 року з нагоди 18-ої річниці виводу радянських військ після війни в Афганістані на розі вулиць Вербицького та Декабристів встановлено урочисто пам’ятник «Воїнам–інтернаціоналістам» за присутності представників влади, ради ветеранів і громадськості. Являє справжній бойовий автомобіль. Ця машина колись брала участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі 1461-го окремого трубопровідного батальйону 40-ї армії. Вона охороняла трубопровід пального для радянських військ від Кушке до Пшендату, а також відбивала напади душманів. Після виводу радянських військ з гарячої точки (з Афганістану) ця машина несла службу у Київському військовому окрузі. Зараз її зняли з озброєння, привели до порядку ─ і тепер це пам’ятник.

Групі вояків радянської армії, що полягли на території Рембази

Відкрито у 1974 році у парку імені екіпажу бронепоїзда «Таращанець» на розі вулиць Ялтинської та Заслонова. Пам'ятник являє собою бронзову скульптурну композицію на гранітному п'єдесталі, висота пам'ятника — 3,7 м. Автори — скульптор В.І.Зноба, архітектори Є.Пильник.

У Новій Дарниці, на Привокзальній площі, в 1969 році з нагоди 100-річного ювілею з дня народження Н.К. Крупської, відкрито пам'ятник дружині і соратниці по партії В.І.Леніна, яка у 1877 році навчалася в одній з київських гімназій. Бюст з білого мармуру ніби є продовженням прямокутного постаменту з сірого граніту. Загальна висота монументу — 3,8 м. Автори — скульптор А.Я.Футерман та архітектор Олександр. Від весни 2009 року вилучений із держреєстру пам'ятників та перебуває в черзі на знесення.

24 грудня 1968 році у сосновому лісі на на високому пагорбі, вкритими плитами, недалеко від ДВРЗ (вул. Алма-Атинська), на честь 50-річчя ВЛКСМ встановлено високий обеліск і дві кам’яні глиби з іменами відважних героїв-комсомольців, загинувших у боях з німецько-фашистськими загарбниками. Поруч із глибами плакучі верби. Із збоку шосе до майданчика ведуть гранітні сходи. Автор – художник В.В. Алекснин.

У 1954 році на території Дарницького цвинтаря (вул. Тепловозна, 2) встановлено пам’ятник на честь подвигу зенітного дивізіону Війська Польського, який 7-8 квітня 1944 відбивав разом з радянськими зенітчиками в районі ст. Дарниця напад фашистських літаків на Київ. У бою загинуло 49 воїнів-поляків. На братській могилі встановлено пам’ятник з написом: «Воинам Первой Польской Армии, павшим в боях в 1944 году. От Исполкома Киевского городского Совета депутатов трудящихся. 1954».